Осіння колискова

Останнім  променем  призахідного  сонця  
Торкну  твоє  замислене  чоло,  
ЗалИшусь  теплим  вітром  у  долонці,  
До  серця  притулю  своє  крило...

Прошепочу  тобі  осінню  колискову  
Акордом  нерозгублених  листків,  
І  місячну  посріблену  підкову  
Віддам  за  тебе  феї  чароснів...  

Сплету  вінок  собі  із  білого  латаття,
Зроблю  намисто  з  тисячі  зірок,  
І,  скинувши  своє  домашнє  плаття,  
Зроблю  в  твій  сон  несмілий  тихий  крок...  

Наснюсь  тобі  в  цю  ніч  ...  Як  сниться  синє  море,  
Що  берег  заціловує  щомить...
Я  буду  така  ж  ніжна  і  прозора,  
Я  буду  колисати  і  п'янить...  

І  коли  сон  піде  від  тебе  рано  -вранці,  
І  день  розвіє  чари  до  кінця,  
Побачиш  знов  промінчик  на  фіранці  -
Мого  усюдисущого  гінця...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Любов Ігнатова