Самое страшное — когда прошлым становятся те, кто должен был стать будущим.
© Хавьер Мариас
Один рік.
Рівно один рік тому назад
Моє життя повністю змінилося.
Саме тоді… осінь…. вечір…зорі…
Крики…сльози…. образи і крапка.
Кінець…
Все спочатку…
І ось 365 днів
Щоб переписати, переосмислити, змінити…
Знадобилося 365 днів.
Чомусь згадала… можливо….
Тому що тоді також був останній понеділок вересня.
Ніби в іншому житті.
Навіть не так, ніби у давно забутому фільмі.
Ніби ми, навіть не були знайомі
Наче нічого і не було.
Ні планів на майбутнє, ні спільних вечорів.
Ні білої сукні…. нічого
Бачу інше відображення у дзеркалі.
Нові записки…
Інші люди…
Новий етап в житті
Але без тебе.
А я, навіть, ні разу не заплакала.
Не пошкодувала…
Інколи лише хотіла дізнатися
Чи ти щасливий…
Я б дуже хотіла, щоб ти був щасливий…
Як таке могло статися саме із нами?
І ми зробили свій вибір…
Вибір іти різними шляхами…
Просто, щоб пам’ятати…
Тобі пишу…хоча ти цього і не прочитаєш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526734
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Samolichenko Svitlana