Після спеки літньоі,жагучоі,солодкоі такоі - пожовтіло платтячко у Леді -Осені одноі...
І спадає з ніжних плечиків,..місцями дірочки,як зірочкі,на ньому...
А нахабний вітерець в них заглядає,..і ні вдень ,ні внОчі,.. від нього спокою немає...
Ще й вітри сильніші сердито підвивають і голосять,.. дріботить дахівкой дощик...
Ну а вдень красуня приміряє шати різнокольорові,..і до неі прилітають вітри -парубочки,..ніби на гостини...
І без дозволу іі лоскочуть,..і на вушко щось шепочуть і шепочуть...
Обіцяють...І дарують ій намиста різні,..всі коштовні,..в кольорах червоних всі,..змістовних...
І калини колір в Осені палає...Вітер віє,..плаття жовтеньке хитає...Ненавмисне,..Леді -Осінь з плеч його сама скидає!..
Зашарілася красунечка багрянцем ніжним ...І палає до останнього під дощиком осіннє листя...
Від побаченого дощ все плаче,не спиняє,..і стоіть панянка гола,..він сумує з нею,..і жаліє...
Розбишака в коси павутинки ій дарує,..огортає холодом,цілує,..навкруги від радощів гарцює...
А паняночка в сльозах до зимоньки - бабусі...Від вітрів подалі,..тіло голе сніг притрусить...
А дідусь -мороз сховає у своіх обіймах...І скує усе живе...І сон прийде такий жаданий,..милий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526458
Рубрика: Верлібр
дата надходження 28.09.2014
автор: OlgaSydoruk