Я просто боюсь

Мій  біль  занадто  швидко  ущухає.  
Я  знаю  це.  Бо  ще  не  час.
Я  друзів,  близьких  просто  забуваю.
Бо  не  повернусь  більше  в  клас.

Із  пам’яті  стираються  уривки.
Я  бачу  це.  Та  вітер  злий
Краде  у  мене  щастя  з  тої  нивки,
Що  виріс  камінь  там  старий.

Я  пропускаю,  як  пісок  крізь  пальці,
Усі  думки  про  тих,  хто  був.
Усе  це  піддається  клятій  кальці,
Щоб́и,  хто  пам’ятав,  забув.

Я  так  боюсь  про  всіх  не  піклуватись.
Ця  пустота  в  мені  страшна.
Чому  повинні  з  часом  забуватись
Усі,  для  кого  я  одна?

Я  вже  не  плачу  від  тяжкої  втрати.
Хоч  відчуваю  –  щось  не  так.
Як  я  б  хотіла  тепле  серце  мати…
В  моїх  очах  лиш  лід  закляк.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526448
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2014
автор: Vasylynka