Маленький хлопчик з осені прийшов
І сам на осінь дуже,дуже схожий.
Волосячко ,мов золотистий шовк
На нього задивляються прохожі
Щаслива мати обійма дитя
І до небес свої підводить очі.
Спасибі Боже ,що подарував життя,
Спасибі за недоспані ті ночі.
А хлопчик з сонечком щебече залюбки,
І задивляється на тітку – осінь:
- Які чарівні в неї всі сади ,
Вже п’ятий рік дари мені приносить.
А осінь рада ,бо малюк ,ще б пак ,
Немов її ріднесенький синочок.
- Рости у щасті ,в золотих думках,
- Хай добрими людьми життя оточить.
25.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525907
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.09.2014
автор: леся квіт