Чи то коли зав'южить, засніжить,
Чи навесні, чи в пору падолиста,
Прислухайся, - й почуєш, як звучить
Казкова музика рідного міста...
Між старих мурів лине музика без слів,
Нас ніби кличе у глибінь віків забуту...
Свою симфонію виконує Львів,
За диригента - сам Нептун з батутою!
І нижнє "до" урослих в землю брам,
Високе "ля" шпилів церков готичних, -
Всі звуки міста, як торговець крам,
Хтось за порядком склав у музику класичну.
Дощ піцекато монотонно дріботить.
День розбігається, пришвидшуючи темп...
І ностальгією пронизливо звучить
Сумна елегія осінніх хризантем...
,
Мотив нехитрий десь музика грає,
Тане у сутінках рапсодія кавова,
І містом всім - від краю і до краю -
Мелодією ллється рідна мова.
Мов вдячні слухачі - закам'янілі леви.
А може, то вони мурличуть колискову?
І засинає Львів,.. щоб пробудитись знову
Під їхній спів, прозоро-кришталевий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525823
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Larysa