Копирсаюсь у залежі зі слів,
Зриваю з сутності цупкі окови.
Щоб голос мій із осені бринів,
Щоб не пропасти безвісти ніколи.
В гарячім стогоні горить земля,
Навік в ріллю всотались краплі крові.
Туди звертаю погляд я здаля,
Де "градів" осколки рвані у рові.
Один осколок серце геть навпіл,
Стікаю смутком тихим на папері.
В свідомості вулканний переділ,
Де біле - чорним стало мимоволі.
Збирає ніч в скарбничку нитки снів,
Ранок роса вбирає в збляклі зорі.
Печеним хлібом пахне з димарів,
Боже, не дай рукам звикать до зброї.
25.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2014
автор: Валентина Ланевич