Живімо так, мов кожна мить остання.
Страшні часи настали в Україні.
Нікому ми у світі не потрібні,
Хіба що своїм дітям, та родині.
Родина наша, рідна Україна,
Терпенно жде й надіється на краще...
Ну скільки можна гинути в країні
Де синє небо, й поле де найкраще?
Птахам у небі страшно вже літати:
Якоїсь техніки туди напхали,
Поля не зібрані стоять чекають,
Бо люди ці поля замінували.
О, схаменіться! Досить воювати.
Навіщо нищити усе, ламати?
Пора узятися за добрий розум,
Життю радіти, щастя будувати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525721
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Батьківна