Згадаю першу вчительку свою,
Її тепло чарівне й ніжні руки,
В які вкладала рученьки мої,
Й вела стежками світлої науки.
І перше слово ніжне з Букваря
Запало назавжди в мою свідомість.
Як перший штрих у прописі лягав ,
Злітало ЇЇ серце в невагомість.
Дитячі сльози й перші помилки…
Ви так чудово лікували відчай,
З душі ранимої збирали Ви голки.
Я пам’ятати ці хвилини буду вічно.
Роки копитами вистукують, біжать,
Мов коники гривасті ,невгамовні.
В шкільну країну вже нових малят,
Приймає перша вчителька сьогодні
23.09.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525570
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.09.2014
автор: леся квіт