Яка ж дурна ти є, була і будеш
Безумна, досі віриш в чудеса?
Чого ж тоді нарешті не забудеш?
Тремтячі очі топиш в небесах?
Яка ж наївна, до нестями просто
Чому стоїш на місці, зроби крок!
Звільни своєю тінню сірий простір
Спустися вниз, вже досить тих зірок.
Яка ж причинна, думала, що зможеш
Його до себе притягнути знов?
Що прибіжить і зразу допоможе
Зашити рани без сварок й розмов?
Яка ж дурепа, вірила так довго
Неправдам, фальші, мов якась сліпа
Дивитись наперед-то нетактовно
Назад не заглядай-бо там стіна
Спитаєш раптом «що ж тоді робити?»
«Кумедно»,-скажуть, -«думай вже сама»
І навіть якщо будеш не любити
Почуєш в відповідь собі: «Яка ж дурна!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525142
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2014
автор: Tina Volnikova