Поліська осінь береже кохання,
Мавки лишають сльози і сліди,
Пахне болото свіже спозаранку,
Що засмоктало осені меди.
Шугають хмари в небі волошковім,
Схололи роси і застиг туман…
І перший промінь у красі ранковій.
Несе у серце вранішній дурман.
Співає осінь… Вже сливки дозріли
І рвуться нові догори хліба,
І в небі перші зірочки злетіли,
Але постійна на душі журба.
Стомилось щастя, лише сяйво сонця -
Єдине і навік - одне на всіх,
Ще заглядає в вимите віконце,
Лягає ласкою від долі на поріг.
А золота все більшає в природі
І шурхіт під ногами від листви,
Приймем дарунки – сумувати годі…
За щедрість відішлемо молитви…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525009
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2014
автор: Віталій Назарук