У тебе ніколи не буде забагато взуття


                                                                                 спеціально  для  Х.  К.

у  тебе  ніколи  не  буде  забагато  взуття
щоб  пройтися  пасмами  диму
рівнинами  океанів  вуглекислого  газу
захаращених  непотрібом  і  пластиковими  пляшками  -  
вони  побачать  нашу  старість
впади  з  неба  тьмяною  зіркою  свого  імені  дощем  назв
безсенсових  і  незабутніх
грай  свою  п"єсу  розсипаючись  розкладаючись  -
коли  свідомість  наздожене  мозок  холодним  вітром
завіси  розкриють  і  зал  виявиться  пустим  прокинувшись
ти  знайдеш  кольори  сірими  визирни  у  вікно  -  
наче  хтось  розсипав  по  пагорбах  строкате  сміття
місто  тривожно  поблискує  склом  під  
кривавим  порізом  виднокраю  -
у  когось  вітраж  у  когось  порожня  рама
а  в  тебе  просто  дірка  в  стіні  у  яку
зазирнула  якось  нахилившись  ніч,
повна  зірок  і  силуетів  вхопись  за  її  шлейф,
крига  намерзла  на  повіках  і  море
розказувало  все  розламучись  провалюючись,
розсипаючись  скалками  в  обличчя
і  тоді  стало  чорне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524753
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Saturnus