Я палко люблю балкони.
Виходиш,
Вдихаєш вечір.
Вдивляєшся в жовті ікони,
Насовуєш небо на плечі.
Летять під ногами метри,
Стрічки цигаркового диму.
Підвішені
Мокрі светри –
Їм, видно, забракло
Екстриму.
Автівок рідкі краплини
На сірому шарфі дороги.
Замерзлі будинків спини
Антен виставляють роги -
Чекають космічні послання
І цілять до неосфери.
Натомість
Моє безсоння – приймач заземної ери.
Із неба сюди – сигнали,
У шифрі й незнаній мові…
Балкони – це лиш канали,
Щоб вести космічні розмови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524646
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.09.2014
автор: Св. Простота