Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Хоч і плаче, та коли дівчина всміхнеться
Увесь світ лицем до неї тут же повернеться!
О, як наша Україна усміхатись вміє!
Часто стало, що про теє лише тільки мріє...
Та вона була учена, й повністю єдина,
Сама себе тоді звала "Русь" ота країна.
Що Європа зараз знає, майже все, панове,
Вперше сказане було на русинській мові.
А коли зі Сходу ворог - Русь збиралась кволо,
Через те і розділили нас оті монголи...
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Рвали люто нас татари і Річ Посполита,
Стільки крові, що аж страшно, тут уже пролито!
Мала волю, силу мала - Запорізьку Січ,
Завше тепло було в хаті, бо топилась піч.
Хоч нерідко була боса, і усіми гнана,
Та була таки щаслива Україна-панна!
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
От Вкраїну розірвали - була Чорна Рада,
Од яких проклятих бісів отака от зрада?!
Боса, бідна, вже без хати, Україна стала
Та є те, що вона має, матиме і мала -
Сильний дух, що гайдамаків в той час надихав,
Він не вщух, хоч гайдамак мертвий давно впав.
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Пройшли роки - Україна жне панівську жниву,
Жне у спеку, і у холод, навіть жне у зливу...
Все тому, що їй од пана нікуди діватись -
Пан Вкраїною керує - навіть не побратись.
"Нема в тебе мови" - каже Україні,
А вона мовчить і плаче у лихій годині...
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Та набридло Україні під панами бути -
Вона встала, щоби волю назавжди добути!
Так з'явилась небажанна́ ца́рем Україна,
І побачила смерть знову, звичную дівчина...
На цей раз вмирали хлопці, зовсім молодії -
Так Союзом були вбиті України мрії...
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Смуток їй розбавили масові розстріли -
Бо сові́ти нас рабами зробити хотіли.
Українського мистецтва наче не було,
Од цих слів усіх пітніє аж моє чоло...
Ще й до мужицьких дібрався комор
Кістлявий той, сталінський Голодомор.
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Не пройшло десятку років - Україна знов в огні,
Знову цей народ воює і зникає на війні.
Хтось був воїном Союзу, а другий - в УПА,
Головне запам'ятайте - була спільна боротьба.
Поєднався народ наш у Союзі знов,
Та не перестала литись українська кров...
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Ось настав Союзу сімдесятий рік -
Знов я чую України волелюбний крик.
Ось вона - в своєму домі, вільна від усіх
І їй, милій, квіти падають до ніг!
"Щастя є таки у світі" - говорю я їй,
Та ніхто не знав, що Віктор - той іще злоді́й.
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
І народ не став терпіти злодія знущання,
І задав йому ізразу отаке питання:
"Чи ми йдемо у Європу, чи царю рабами?"
"Ми з царьом хорощі друзі, та і грець із вами!"
Розігнать Майдан хотів, та не вийшло дуже, -
Так він править перестав, мій шановний друже.
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче.
Розгорілася війна на Сході країни -
Не пробачило воно нам красної калини.
Каже: Крим, Донбас - все російське буде
Не пробаче Україна, і вже не забуде.
Плакати немає часу, треба воювати
Щоб наступним поколінням миру добувати!
Як живеться Україні? Не хворіє наче.
Вона завше так жила, хоч іно́ді плаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524521
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.09.2014
автор: Сашко