Помаранчеве небо томним променем ллється.
Заграє підвечір’я сонця ніжним вогнем.
В помаранчевім світлі вітер гладить волосся.
Манить з ніччю ділитись майже страченим днем.
Помаранчеве небо щосекунди втікає...
Сонця м’яч закотився і без пафосу зник.
Ще хвилину на хвилях ніжним золотом грає,
Переливами манить – грає з вітром на них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524497
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2014
автор: Inness911