«Життя – театр!» – сказав колись хтось мудрий.
Ми ролі граєм, глушим почуття…
Ми серця рух ховаєм в склеп холодний…
У масках ми проходим крізь буття…
Вдягаєм маски – прикриваєм душу.
Чомусь нам щирість мариться гріхом…
А я не хочу! Та чому ж я мушу?!
Мені ділитись хочеться теплом!
Я маску міряла – дурна безглуздість.
Це прісна копія того, що у мені.
Вона лиш стримує душі потужність,
Хова під глиною серця живі.
Я маску завжди вдома забуваю.
Я хочу вам віддатись без прикрас.
І по життю нікого я не граю.
Така як є – і в профіль, і в анфас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2014
автор: Inness911