Всі нації утворювались так:
народ землі́ своєї, мова плюс ідея –
це гуртувало всіх в міцний кулак,
французів – в Францію, в Ізраїль – іудеїв...
Ми ж, що на цій землі споконвіків,
як спадкоємці Києва русинів,
прямі нащадки славних козаків –
до єдності ще не прийшли донині.
Рассєя нас гнобила сотні літ,
цвіт нації вбивала і гноїла,
то голодом нас гнала за край-світ...
історію – і ту перекроїла.
А як запхали нас в еСеСеСеР,
то вже й герой став "ворогом народу"...
Проте козацький ген дрімав, не вмер.
То ще відродим націю, породу?!
Народ єднається, всіх ворог розбудив...
та націй гарт – це довга Одіссея,
Мойсей своїх аж 40 літ водив...
Але... де взяти нам СВОГО́́ Мойсея?
19.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.09.2014
автор: Світлана Моренець