***

Ця  ніч  –  моя!  

Усім  до  неї  -  зась!  

Цупка-цупка  непросвітлима  саржа,    

Хоча  краєчок  сивого  узявсь  

І  я  на  ніч  прокинулася  старша.  

Хоч  буде  світло.  Будуть  і  слова.  

Прийдуть  думки  про  щось  погомоніти.  

Хоч  обрію  предвічна  тятива    

Напнеться  сонцем,  зливою  і  вітром.  

Хоч  я  усе  те  знов  переживу  –    

Занурюсь  у  цебро  суєт  по  душу,    

І  полюблю  некошену  траву,    

Рожеву  мальву  та  старезну  грушу.  

Хоч  розгублю  намистечком  скляним  

У  тій  травиці  вражень  самоцвіти,    

І  буду  синіх  слів  густі  льонИ  

Комусь  безперестанно  говорити.  

А  ніч  –  моя!  

Нікому  не  віддам!  

Її  в  теплі  не  так  уже  й  багато.  

Вона  для  мене  -  спокою  вода  

І  сила  інші  барви  розрізняти.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524323
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Наталка Янушевич