Ще недавно милувалась літом,
Мерехтінням зоряних ночей,
А сьогодні осінь непомітно
Обійняла літо за плече.
Сад меланхолійно-урочистий
У новій палітрі кольорів:
То зелений, то багрянолистий –
Ще яскравий, ще не потьмянів.
Павутинки бабиного літа
Срібну вигаптовують вуаль,
Затиха оркестр, лиш соло вітру
Виграє невидимий рояль.
Цілий рік дерева працювали,
Щоб віддати нам свої плоди,
Наливались, соку набирали…
Саде мій, не раз прийду сюди.
Я вклонюся кожній деревині,
Кожному листочку і траві,
Що були для мене ви гостинні,
Що давали силу ви мені.
Дякую тобі, мій вірний друже,
Прихистку моїх таємних мрій,
Ти мовчиш, та слово твоє – дуже,
Сповнене завзяття і надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524071
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2014
автор: дочка бджоляра