Добре, що тобі є кого за руку тримати.
Не дивись так, я справді за тебе рада.
Я кажу щиро, бо не вмію тобі брехати.
Вона справді мила і дуже гарна.
Ви вже разом живете? Чудово, вітаю.
На новосілля не при́йду, справ забагато.
Я побіжу, бо на автобус вже ледь встигаю.
Ні, все добре. Прихворіла, тому блідувата.
Давно не сама, хлопця коханого маю.
Звуть Тимофієм. Ні, він не поет і прози не пише.
Я маю іти. Вибач. Справді час прижимає.
Все як раніше -- навчання, робота, ві́рші.
__________________________________
На прощання махнула незграбно рукою
І розчинилась в волого-брунатому натовпі.
Рукавами втирала сльозу за сльозою.
Кусала губи до крові і не хотіла плакати.
Вдома із сумом своїм сидітиме наодинці.
Буде палити, книги читати, а потім ридати.
...треба ще встигнути в магазин на зупинці.
Тимофію купити корму, бо знову буде нявчати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523535
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Олька Оленька