Руками розхиляю жито,
Шукаю сині васильки,
Вернувшись у своє дитинство
З років прожитих висоти.
Куди поділися? Немає…
Без них і жито - що трава,
Мишій лише у нім гуляє,
Та дефілює лобода.
Були колись зерно й полова,
Хати вкривалися стеблом.
Була і нація здорова.
Дружило жито з васильком!
Та, певно, все кінець свій має,
І швидкоплинний час біжить
Так, що Начало вже вмирає, –
Вперед мерщій прогрес спішить.
Та не до споминів. Навіщо,
Яка ще ностальгія? Геть!
Знесли давно на кладовище
Те, що в душі розбилось вщент.
Із коліщатами прогресу
Зросла і сила руйнівна.
Про васильки співай, Час, месу…
Така ця істина проста!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522863
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Г. Король