Уважно прислухаюсь: входить осінь.
Навшпиньки, тихо, коли місто спить.
Розпущені красиві жовті коси,
А очі відзеркалюють блакить.
Ну що ж поробиш, просим тебе в гості.
Не можна обминути, чи пройти.
От тільки серце стиснулось від млості:
Не може зрозуміти німоти.
Та раптом тишу нарушає шорох.
То вітер на ночівку крила склав.
Чому ж душа забилася на сполох,
Коли листок із гілочки упав?
Подумай, що тривога ця даремна.
Всьому у світі визначений час.
Лиш нічка ця осіння тепла, темна
Ще довго пам"ятатиме про нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522446
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: Н-А-Д-І-Я