[i]В Івано-Франківську провели в останню путь бійців, котрі загинули під Іловайськом...[/i]
Як сирени голосно плачуть!
Як невтішно мами ридають...
Янгол темний збісився наче,
Пожираючи світло з Раю.
І не видно кінця і краю...
І нема ні кінця, ні краю!
Домовини по чорних селах.
Домовини на перехрестях...
Мова сіється невесела.
Сумно в'яжуться перевесла...
Тихо молиться Божий Тесля...
На хресті знову Божий Тесля!
Сотні вервичок, сотні свічок...
Вже й до тисячі недалеко!
Як же можна глядіть у вічі
І брехати усім так легко,
Що не відає ум, де Пекло?
І не знає душа, де Пекло...
Як же гірко ревуть серени!
Серце болем на кусні крають...
Ти молися, прошу, за мене,
Бо чи виживу тут - не знаю...
То ж не видно кінця і краю...
І нема ні кінця, ні краю...
(5.09.14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522387
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: Леся Геник