Синім мереживом попле́лася пагуба
На витинанці моїх прорваних вен.
Все що було, як крига розтануло.
Все, що було неважливе тепер.
М'ятими бліками зелень під віями
Лячно ховала в собі воду та сіль.
Вкрилися руки думками-повіями,
Вкрилася попелом холодна постіль.
Здавленим криком обплутало горло,
Серце скувало міцним ланцюгом.
Ти посміхнувсь, як завжди, неповторно.
У відповідь я розірвала сво́є нутро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522386
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: Олька Оленька