Величезна тарілка місяця
Жовто світиться – диво з див…
І чорніє там неба китиця,
Ніби хто його надкусив…
В цьому світлі усе примарне…
Був принадливим чужакОм…
Та іду на твої я чари
Срібно-місячним моріжком…
Всі стирає сліди планида,
Та на щастя, чи на біду
Я - на поклик твій, мов сновИда,
Відчуттями душі іду…
***********
Диск луны как фонарь, огромен,
В небе – тёмных ветвей ажур…
Мы никто. Мы едва знакомы.
Но тобою – уже дышу…
Льётся сверху, чарует душу
Этот прИзрачный лунный свет…
Край земли – темнотой надкУшен…
Тучи смазанный силуэт…
И виденья мои, как ластик,
Что стирает преград грядУ…
Я на горе, или на счастье,
И вслепую – к тебе иду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2014
автор: Ірина Лівобережна