Я прийшла на роботу раніше за всіх. Моє небо було на одинадцятому поверсі. Контори й офіси. Спочатку перевірила пошту і соціальні мережі. Тисячі благали про допомогу. Від нього листів не було, проте він був живим і здоровим, тож я з полегшенням видохнула. Сьогодні на нараді для мене вперше оберуть того, ким я буду опікуватися. Велика відповідальність. Перший важливий крок у житті. Всі інші соціальні працівники, так ми спрощено себе називаємо, підбадьорюють мене і дають настанови. Чесно, хвилююся. Передаю переглянуту кореспонденцію (особливо важкі випадки) до Головного офісу. Там розберуться. Сама ж відповідаю на листи з простими проханнями. Закінчивши, йду отримувати й міряти нову форму.
- Оце, здається, ваш розмір.
- Дякую.
- Вам личить.
- Як і всім іншим.
- Вам особливо. Думаю, ви створені для цієї роботи.
- Дай Бог.
Я розправляю великі білосніжні крила. Набираю повні легені повітря. Зачісую назад довге хвилясте волосся. За годину я покину своє небо на одинадцятому поверсі. Я оберігатиму найпрекраснішу істоту в світі - Людину - протягом всього її життя…
Сподіваюсь, це будеш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522167
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Олена Мальва