Він: Ну що, давай про все забудем?
Вона: Про все? Ти певен ?
Він: Так! Авжеж.
Вона: І що, ніколи більш не будем, порушувать відомих меж?
Він: Ніколи!
Вона: Справді? А ти зможеш?
Він: Не знаю, думаю, що так, якщо мені ти допоможеш...
Вона: Допомогти? Ти знаєш як?
Він: Не знаю. Думав я, ти знаєш.
Вона: Та ні! Не знаю, як і ти.
Він: І що тепер?
Вона: Пора ідти.
Він: Пора вже йти, пора вже бігти, туди у даль за небокрай
Вона: Хоча я думаю ти зміг би створить для нас чарівний рай.
Він: Де ми у двох у цілім світі...
Вона: Лиш тільки я і тільки ти
Він: І навкруги в духмянім цвіті нектаром дихають сади.
Вона: О так нестримно в грудях б'ється
Він: Тріпочуть в унісон серця
Вона: З грудей до того раю рветься, моя знеможена душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2014
автор: Олександр Крутій