Не знаю, як назвати почуття...
Як передати, що в мені бринить,
Коли у тебе на очах життя,
Що може обірватись в кожну мить.
Він вже зібрався. Завтра на війну...
Невдалий жарт, мовляв востаннє бачу...
Переживання... Знову ніч без сну..
Сестра і мати, стомлені від плачу...
І що тут зробиш? Все. Вже треба йти.
- Постій синочку... Хрест візьми священний!
Він тебе всюди зможе зберегти.
Вертайся лиш додому мій стражденний…
- Всі по місцях! -Прощай матуся люба...
О скільки їх, обікраних матусь...
І линув плач. Скупий та навіть грубий...
- Не плач за мною мамо, я вернусь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521078
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 02.09.2014
автор: Андрій Костюк