Крокує осінь-чарівниця
Нашою планетою безмежно,
Надійна й мудра провідниця
Дарує смуток обережно.
Зринають тихі спогади літні,
Тремтять у заграві пожежі,
У даль мчать птахи перелітні,
Життя і літо мають межі.
Ранкове сонце вже холодне,
Роса осіння, мов намисто,
У світі вічним не буває жодне,
Зітреш із пам'яті - і чисто.
Осене, ти мудра господине,
Дай мене надію теплолітню,
В тебе я прошу одне-єдине:
Прихисти мене, як пташку перелітню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520980
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2014
автор: Аллочка