А там ще стріляють мій сину
Війною пішов старший брат.
Йому всеодно. Кулю в спину,
І ніч невимовна мов кат...
А кров, як то ллється рікою,
Де сльози, як моря блакить.
Все вересень вкрив сивиною,
Мамуся крізь посміх болить.
Братерсько то ринуть шакали,
Все рвуть на шматки чисту плоть.
Їм всім наплювати відсталим,
В руках автомат і бездушні ідуть.
Вони наче дань відбирають,
Життя безневинних людей.
Вовки, що овечок зіграють,
Ще скільки запалим свічей?
А тут ще воюють синочку...
Серденько ось-ось і згорить,
Я молюсь в підвалі, куточку.
Світанок...здалось..тиха мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520931
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: Колос надії