[i]Ти летіла, неначе прозора
серед натовпу сірих людей.
Я побачив тебе, все застило навколо
Тільки погляд сумний незнайомих очей.
Заціпивши уста, подих швидко побіг
В голові лише "Хто ти і звідки така?"
Я ці спогади, ніби ікону, беріг
Ти була в той момент для мене - неземна.
Задурманила душу, солодка, як мед
Не судилось кохати і жити нам разом
Я гадав, що побачив життя наперед
Та події відомі тобі були зразу.
Перепутались наші сліди по стежках
Я благаю, побачити знову ці очі
Та все добре буває, зачасто в казках
І не завжди трапляється так, як захочеш.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2014
автор: Karo