Життя іде, проходять миті
Які б хотів ти не забуть,
Ці миті з гордістю прожиті,
Тебе ведуть у дальню путь...
Хоч не дійшов ти горизонту -
Ти далі йдеш, життям гориш
Як воїн ти отого фронту,
Що вдень з вогнем не розглядиш,
Проходиш стрімко скрізь невдачі,
Тебе не схилять вони, ні !
Всім кривдам й перешкодам здачі,
Даси у гнівному вогні...
Вони тебе як сталь гартують,
Шоб ти, проживши це життя,
Знав хто чого вартує,
Як все довести до пуття...
Ти йдеш не сам - з тобою люди,
Що поважають твоє я,
Гуртом іти вам легше буде,
Й долати труднощі життя.
В скрутну хвилину допоможуть,
Дадуть пораду - бути як,
Розрадити, зігріти зможуть,
Й знайти в дорозі вірний шлях.
А вороги не будуть спати,
Поки у грудях серце б'є,
Хитрющі плани мудрувати,
Шоб знову взятись за своє.
На них увагу не звертати,
Ти вирішив, і далі йдеш,
Свої зусилля марнувати,
На боротьбу ти не даєш,
А ворог біситься і злиться,
Його ти плани зруйнував,
Те зло в нього з очей іскриться,
Й на місці в'ється як удав.
Ти далі робиш свою справу,
Радієш успіхам своїм,
І над невдачами розправу,
Ведеш й не пустиш їх у дім.
Проходить час, роки за роком -
От старість ти свою зустрів,
І якось, може й ненароком,
Свої помилки зрозумів...
Ти вчиш життю своїх онуків,
Як правильно й коли вчинить,
Щоб не робили таких кроків,
Що з вірного хотіли шляху збить.
Життя таке багатогранне,
Воно бурлить, пливе, спішить
Це дар, який нам Богом даний
Щоб з гідністю його прожить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519991
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2014
автор: <<<S.R.V.R>>>