Холодне повітря ночами
Пробуджує спогади в снах.
Землі я тримаюсь своїми ногами,
А небо для мене мій дах.
І вітер інакше вже пахне.
Змінилося все від колись.
І дурість у головах чахне.
Забули як дітьми клялись.
Клялися про дружбу навіки.
Про вічний стук серця свого.
Про те, що не спустим повіки
Аж поки не взнаєм всього.
Аж поки не взнаєм краси.
Аж поки не взнаєм любові.
Коли ти себе комусь віддаси,
Пізнаємо де ми і хто ми.
[i][b]27.08.2014 Дрогобич[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519967
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.08.2014
автор: Андрій Гуцько