[i]Чудернацький сон про фантастичну країну. Наснилося після
читання книжки з анекдотами...[/i]
...Народне Зібрання. Сидять депутати.
Їм треба закони якісь наприймати,
Щоб виправдать перед народом ті гроші,
Що платять собі за державницьку ношу.
А ще їм потрібно законами тими
Довкола майна свого викласти стіни,
Щоб те, що у когось вони відібрали,
Спритніші колеги до рук не прибрали.
А ще вони хочуть державную власність
Законами тими законно привласнить,
Щоб можна було за надуманим правом
Країну і внукам віддать на потраву.
Сидять, галасують, блокують, пресують,
Та дружно, як треба, вони голосують!
І ділять під себе повітря і воду,
Будівлі і землю, порти і заводи...
Як тільки усе, що могли, поділили –
Пішли пообідать, набратися сили.
І от за столом представник Блакитонів
Говорить колегам з Рожевих загонів:
– Ну, хлопці, ми все поділили в країні.
То, може, пора про народ Мудраїни
Нам з вами помислить? Бо час же біжить,
А нам ще довгенько в державі цій жить.
Задумались сильно нардепи-друзяки,
Змокріли лоби, потом вкрилися «спини»,
Бо мізками звикли вони працювати,
Лишень як бажають когось обібрати.
Та от у одного з’ясніло лице:
– Підтримую я прєдложеніє це!
Нам, дійсно, подумать пора про людей,
І я перебрав зараз купу ідей.
Моя пропозиція дуже проста,
Я вже й розрахунки зробив!
Хай кожен із нас візьме тисяч по сто –
Навічно! – рабів-кріпаків!..
2010-2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519812
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.08.2014
автор: Александр Зубрий