[i]Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка та –
З життєдайним вогнищем Любові?*[/i]
[b][i]
Три жінки у житті є,
Яким вклоняюсь знов:
То Віра і Надія,
А ще – моя Любов…
Та часто так буває –
В душі – немов зима:
Самотність серце крає,
Бо там когось нема!
Хоч вже кона Надія,
Розтане десь Любов,
Візьму я в серце Віру –
Кохатиму я знов!
Ні ночі без кохання,
Ні дня баз каяття!
Від рання до смеркання...
Такий комиз життя![/i][/b]
27.08.2014
_________
*Слова автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2014
автор: Олекса Удайко