Нелегкі роздуми

Як  же  важко  лягають  вірші
На  екран  з  напівтемної  "клави"...
Темним  смутком  лежить  на  душі
Злість  образи  й  бажання  розправи...

Що  ж  поробиш...  Загинув  Міхнюк...
Ця  людина,  що  стала  святою...
Захист  Лаври...  Чавління  зміюк...
І  одвічне  бажання  до  бою...

Ще  зимою  до  думки  прийшов-
Хай  на  Сході  б  собі  існували
Різнобарв"я  і  дУмок,  і  мов...
Так  багато  знайомих  гадали,

Що  в  Донбасі  всім  серцем  вітав
Змін  надходження  подих  гарячий,
Як  народ  узаший  виганяв
Пахана  у  туфлЯх  страусячих.

Та  не  так,  як  бажалось,  збулось.
Вороги  не  усі  повтікали.
Недобите  зміїне  кубло
Окупантів  в  країну  зазвало...

Неподільність  держави-  святе.
Це  й  дитина  не  може  не  знати.
Просто  дурість-  не  знати  про  те.
Що  тій  владі  робить?  Воювати...

Цей  знебарвлений  сморід  війни
Для  поета-  скривавленим  віршем...
Де  життя?  Де  бажання?  Де  сни?
Лиш  затятість...  Лишилось  найгірше...

Як  же  можуть  тепер  існувать
Ті,  що  Схід  довели  до  загину?
Ті  тварюки,  що  зараз  скавчать,
Прикриваючись  тілом  дитини?

Підла  зрадо,  ти  й  досі  сичиш?
То  нічого.  Твій  час  недалеко.
Ти  загинеш.  І  в  пеклі  згориш.
Вже  у  небо  злітає  Лелека.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519772
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2014
автор: Сокольник