Черепаха на пенсію вийшла,
три слонихи - в декрети,
Взявши сім секстильйонів на плечі,
затряслось три кита.
Бог врочисто,
під хрип грамофону
й завиваюче "Credo",
Атмосферу здирає з планети,
як м'який трикотаж.
Хай подихає матінка Гея
тим космічним роздоллям,
Що літає навколо задухи
навісних автострад,
Відхаркне мокротиння фреонів,
перетравить радони,
І людей,
що, як завжди, -
то пиха від них, а то страх.
Вийшли простір і час,
мов цунамі,
поза межі галактик,
Твердь пішла в міріади уламків -
хоч і метрика та ж.
Ген, бозони і антинейтрино
припливли погорлати,
Запустивши в молекули пальці,
як в пухкий трикотаж.
Розтеклася по Всесвіту темінь,
мов десертна "Мадейра",
Проковтнула голодна пащека
дурнів, сміття, війну.
Знов невидимі ткалі небесні
тчуть рулони матерій,
Прокладають сузір'я свічками
крізь нічне авеню.
Деміурги всевишніх інстанцій
знов ущільнюють простір,
Линуть атоми в рідну решітку -
в чотири кута,
На грибницю великого вибуху,
що пустила відростки,
Наволікши обійми творіння -
чарівний трикотаж.
ДНК заплітаються в коси,
у волокна модерні.
Як вінтаж,
в небуття відлітає
застарий Вавилон.
Під канабісом творить Всевишній,
пригубивши "Мадейри",
Надновий кіберпростір, якого
досі ще не було.
Не змінилася ні атмосфера,
ані якість молекул,
Лиш стоять механічні слонихи,
і такі ж - три кита.
А довкола - андроїди з глини
у швидких космолетах,
А довкола - квазари та зорі,
як м'який трикотаж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519575
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2014
автор: Олександр Обрій