Не дай забути дотик теплоти,
Не дай зсушити озеро надії,
Торуй стежини, щоб могли втекти,
Напни вітрила, щоб не змели суховії.
На цьому кораблі лише два місця,
І ластовиння зір - наш капітан.
В затоці тихій стало нам затісно,
Тож курс - на неозорий океан.
Жива вода і мертві сподівання -
Долонею часу розтерто все.
Хвилюючись від смерку й до світання
В лілейній піні нас блакить несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519439
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2014
автор: Юлія Кириленко