В мені уже зродився страх,
І я його назвала Богом.
Відтоді нас лякали молитви.
Вже час би й рушити-
Через плачі полів,доріг,
Які світанки зустрічають натовпами
Душ, де очі їхні хиляться
У простоті й маєтності,
Оце й прийшли царі
Для часу розділяння радості
Воістину для вже останньої зорі.
Хтось ріже палець для печатних
Замислів, хтось кров'ю в кров
Зав'язує вузли для Вічності,
Яка в часи потворності
Приходить жінкою,
Яку найбільше я люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518577
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Олена Ганько