Зовіть до себе Господа

Як  хочеться  писати  про  любов,
Про  літечко,  яке  вже  на  відході…
Думки  мої    сягають  в  небо  знов,
Щоби  країні  жити  у  свободі!

Молюсь  цілодобово  за  життя,
Навчаю  діток  і  родню  молитись,
Коли  вже  гріх,  щоб  мали  каяття  –
Ми  можемо  в  житті  всі  помилитись.

І  в  церкві  я  служитель,  то  й  служу  –
Сестер  всіх  наставляю  Божим  Словом,
Ось  завтра  їм  про  святість  розкажу  –
Бо  з  нею  лиш  під  Божим  ти  покровом!

Як  хочеться  писати  про  любов,
Про  ніжні  руки,  диво-поцілунок!..
Думки  мої  сягають  в  небо  знов,
Щоб  Бог  надав  країні  порятунок!

Я  знаю  –  Бог  із  нами  кожну  мить,  
Він  бачить  все,  все  справедливе  буде,
Він  знає,  як  війну  цю  зупинить.
Зовіть*  до  себе  Господа  ви,  люди!
                                                                 17.08.2014

*  «і  до  Мене  поклич  в  день  недолі,
 Я  тебе  порятую,  ти  ж  прославиш  Мене!»
                                                         Біблія,    Псалми  50:15
                                                       (Рус.  Библия,  Псалтырь  49:15)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517915
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Людмила Дзвонок