Стою опівночі і слухаю село…
Навколо пахне чимось дуже свіжим.
Вже в світлі мрії душу повело,
І навіть гавкіт псів здається милим.
Я слухаю, як місяць посилає вірші
Зіркам, кокетливо захованим між хмар.
І в змученого серця потаємні ніші
Вливається потоком щирості бальзам.
Стою опівночі і слухаю село…
Легка утома розлилась по всьому тілу,
А добре так, що й серденько звело
І хочеться віддатись ночі співу.
Я тут проїздом – скоро місто знов покличе…
А хочеться лишитися і просто жить!
Тут вільно дихаю і нать душа не плаче...
Та знов втечу по хмарочосам ворожить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517875
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Inness911