Розбите скло неначе знак , ще давнє це протистояння ,
Моя історія не перша , та думаю , що не остання ...
Під сонцем місце не з дешевих , його потрібно заслужити ,
Туди потрібно долетіти , потрібно крила відростити ...
Там чисту совість треба мати , упевненість у своїх діях ,
Неначе ти живеш у сні , неначе ти у своїх мріях ,
Відчути прохолоду неба , відчути треба жар землі ,
Невже це бачу тільки я ? вона палає у вогні !
Розбите скло неначе знак , мабудь початок покарання ,
Не з мене почалося все , ще давнє це протистояння ...
Багато міркувань позаду , вже серпень місяць пролітає ,
А хтось на когось зло тримав , але тепер й він забуває ...
Добра душа , на жаль це вирок , її нікому не змінити ,
Як не старайся , та не зможеш , це все добро в собі убити ,
Слуга добра , на жаль це смішно , тепер лиш гроші , це важливо ,
І до життя , на жаль земного , всі ставляться , ну , більш дбайливо ...
Байдужість всіх нас поглинає , про себе думаєм завжди ,
Якщо я більше не потрібен , тоді я йду , лиш відпусти ,
Розбите скло неначе знак , початок волі означає ,
У темряві заради світла , а інше все , нехай зникає ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517455
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Оршанець