І не питай… Нема що відповісти.
Мовчатиму, інакше не змогла.
Моя душа в холодному намисті,
Твоя душа, зривалась і не йшла.
І не питай, не розкажу нічого:
Для чого, щоб летіла з рани кров.
Якщо словами більше не стривожу,
Мовчанням Ти б себе переборов.
І не кажи, що сумував без мене,
Бо ці слова звучали в унісон.
З’явилась, як ілюзія з ілюзій,
І зникну тихоплинно, наче сон.
Та головне, щоб в унісон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517387
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: fialka@