І не питай…

І  не    питай…  Нема  що  відповісти.
Мовчатиму,  інакше  не  змогла.
 Моя  душа  в  холодному  намисті,
 Твоя  душа,  зривалась  і  не  йшла.
І  не  питай,  не  розкажу  нічого:
Для  чого,  щоб  летіла  з  рани  кров.
Якщо  словами  більше  не  стривожу,
Мовчанням  Ти  б  себе  переборов.
І  не  кажи,  що  сумував  без  мене,
Бо  ці  слова  звучали  в  унісон.
З’явилась,  як  ілюзія  з  ілюзій,
І  зникну  тихоплинно,  наче  сон.
Та  головне,  щоб  в  унісон!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517387
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: fialka@