Стоїть ніби день – а суцільна пітьма.
Так хочеться свята. А свята нема.
Щоденно двохсоті приходять в гробах,
Снаряди осколки лишають в тілах.
Сусід нас лякає. В чім наша вина?
Ми просто хотіли звільнитись з ярма,
Здійснити свій власний у краще політ.
А він перекраяти вирішив світ.
Суцільне безум’я, суцільний психоз.
У пекло кромішнє влаштовано крос.
Чи план того вартий, що пишуть в Кремлі,
Щоб стерлося людство з обличчя землі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516803
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)