[i]Пам'яті жертв скнилівської трагедії[/i]
Нестерпна ніч вкриває доли,
Молочний Шлях в ній пересох –
ми не прийдемо вже ніколи
до парку Стрийського удвох.
[i]Платани, клени, зелен-ясени,
я не сказав вам ще усього:
не спаде лист багряний восени
від сміху звабливо-дзвінкого.[/i]
Не злине вітер на тополю,
і гілка в нім не забринить –
нам Бог послав щасливу долю,
та тільки на коротку мить.
[i]Платани, клени, зелен-ясени,
я не сказав вам ще усього:
не спаде біль із листом восени,
не стрепене лист серця мого.[/i]
Незграбне місяця півколо,
зірниць рясних переполох –
ми не прийдемо вже ніколи
до парку Стрийського удвох.
[i]Платани, клени, зелен-ясени,
колись складеться все до всього,
та, жаль, не спаде лист ваш восени
від сміху звабливо-дзвінкого.[/i]
Створено 3. 12. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 20
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2014
автор: Т. Василько