Спасибі доле, що мене родила,
І тобі, Мамо, що по життю вела,
Всьому найкращому ти мене вчила,
Поки ти є – й в мені любов жива.
Ти по голівці гладила, шкарублими руками,
До цього часу пам’ятаю їх,
Ти залишайся завжди поряд з нами,
Бо ти є справжній, вічний оберіг.
Можливо я не все сказав, що мав сказати,
Але в очах ти бачила усе,
Ти розуміла серцем, бо ти – Мати,
Ти зрозуміла – і я вірю в це!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515408
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2014
автор: Одиничка