О, ця вибухова суміш нашого з тобою тандему.
Не можу, не хочу знати, люблю чи бажаю смерті.
Де нам сьогодні спати - єдина, мабуть, проблема.
Межі давно розтерті. Межі давно розтерті.
А сонце вже починає збирати в дорогу валізи.
Йому пощастило дуже, йому не потрібні візи.
Безмежними полями соняшника, довгими рядами берізок.
Сонце, прошу, закинь його до мене хоча б проїздом.
А я вже забула твій голос, а я вже забула запах
Кісточки з вітаміном у теплих собачих лапах,
Ранкових омлетів з тмином, безсонних ночей з тобою.
Додому летіти-бігти, йти швидкою ходою.
Йти швидкою ходою, додому бігти-летіти.
Хмари сьогодні знову, наче засмучені діти.
Зорі сьогодні знову, наче присипані перцем.
Небо відчуло, як може за домом боліти серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514937
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Комета