Оті троянди,подаровані тобою-
три німфи неземні , срібноволосі;
прибігли вчора, обціловані росою,
в хрустальній чаші мочать ноги босі.
Десь плаче сад за ними у журбі,
ну а вони тут дзвінко так сміються,
що спопелили всі мої жалі -
вони мені в коханні признаються .
Їх ніжність очі тумАнить сльозами
і гоїть стигм кровоточивий карб.
Вклякаю разом з ними перед образами.
Тулю до серця найдорожчий скарб .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514765
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Ольга Струтинська