Ця війна не у нас і не з нами,-
Прошепочеш тихенько ти знову.
Скинь химерні тупі окуляри,
Щоб волать не прийшлося потому.
Побіжиш ти по справах буденних,
Переглянувши хутко новини.
Зупинись, поміркуй про воєнних;
Захищають твій спокій щоднини.
Ти заморське повітря вдихаєш
І довкола здається все раєм.
Помолися, про милість благавши,
Щоби пеклом не стала реальність.
Виливається пісня з порога,
Безтурботно святкуєш ти нині.
По сусідству ж в останню дорогу
Проводжають єдиного сина.
Ти по місту гуляєш спокійно,
Фотографій нацокавши з триста.
Сотні ж сіл і містечок в країні
Сплюндрували лихі терористи.
На розкішнім авто в час воєнний
Роз’їжджать – цілковита химера.
Кілометрів за пару… щоденно
По країні гатять БТРи.
Ти поволі звикаєш… Банально…
Не жахає загибель невинних.
Божевільна гірка сюрреальність..?
Не втекти від розправи сумління…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514742
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: Nikita13