«Парєбрік» нас навіки розділив
І вже ніхто ніколи не з’єднає!
Він не межу, безодню утворив,
За нею друзів і рідні – немає!
Страшна брехня відкрилася очам,
Захланні та цинічні ці сусіди,
Дивись народе, назавжди затям
Від кого наші всі страждання й біди!
Улеслива, як мед, лилась брехня,
В обіймах задихалися віками.
Чомусь ординці стали нам рідня,
В Русі колиску влізли постолами.
Нема різниці хто біля керма,
Царі, більшовики чи федерали,
Це не міняло тягарю ярма,
Всі Україну навпіл роздирали.
Впродовж століть нас нищили дотла
Під гаслами братерства і любові.
Та Україна вкотре ожила,
Але втопити знову хочуть в крові.
Їх шовінізм імперський отруїв,
Стремління волі їм не осягнути,
Покора рабська, доля холуїв,
На троні цар, диктатор, медвепути…
Залиште нас вже в спокої, «брати»,
Ми інший шлях собі обрали й долю.
Народ нікому не перемогти,
Що за свободу бореться і волю!
31.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514737
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: Мирослав Вересюк